
Офіційна наука пов’язує з аутизмом близько 700 різноманітних генетичних порушень, проте вони виявляються не у всіх, а у менше ніж половини пацієнтів. При наявності аутизму у одного з монозиготних близнюків, вірогідність розвитку цього стану у іншого близнюка ніколи не становить 100%, незважаючи на повністю ідентичний генетичний матеріал.
Згідно клінічній настанові з аутизму Європейського товариства дитячої та підліткової психіатрії, єдиний вид терапії, що підтвердив свою ефективність у серйозних дослідженнях – це психологічне втручання, яке впливає на взаємодію батьків з дитиною на ранніх етапах її розвитку. Найбільш доказовими є підходи JASPER (Joint Attention, Symbolic Play, Engagement and Regulation) та PACT (Paediatric Autism Communication Therapy).
В той же час найбільш розповсюдженим у світі підходом до корекції проявів аутизму є ABA, Applied Behavior Analysis – Прикладний аналіз поведінки.
Усі ці фактори сприяють тому, що постійно виникає спокуса пояснити розвиток Аутизму соціальними факторами, а саме особливостями взаємодії дитини з її найближчим оточенням – матір’ю та батьком.
Читати далі…
Розповсюдженість аутизму збільшується з кожним роком. Якщо у 2018 у США частота цього стану визначалась, як 1 випадок на 44 дитини, то вже у 2020 ця цифра становить 1 на 36 дітей.
Сьогодні офіційна наука наполягає на нейробіологічній природі цього стану, незважаючи на те, що досі не окреслена чітка причина аутизму, не виявлені органічні зміни, які були б притаманні усім аутистам та не існує фармакологічного лікування, яке могло б суттєво вплинути на основні клінічні прояви.
Єдиний вид терапії, що підтвердив свою ефективність у серйозних дослідженнях – це психологічне втручання, яке впливає на взаємодію батьків з дитиною на ранніх етапах її розвитку. Незважаючи на це, психоаналіз все ще знаходиться осторонь аутизму.
Чи може лаканівський психоаналіз допомогти нам зрозуміти логіку аутистичного суб’єкта, суб’єкта який знаходиться поза межами Едіпового комплексу та пов’язаного з ним рабського дискурсу?
Читати далі…
Ті чи інші прояви тривоги, вірогідно властиві кожному індивіду, причому сприймаються вони завжди як дещо невизначене, те, що складно піддається вербалізації. Така широка розповсюдженість та універсальність проявів дозволяють розглядати тривогу у якості базисного психологічного явища, поява якого сягає своїм корінням первісного досимволічного часу існування суб’єкта.
Одні з перших спроб зрозуміти та зменшити тривогу були задокументовані ще у Стародавній Греції. Багато відомих мислителів минулого та сьогодення також присвятили цьому питанню численні праці. Але чи знаємо ми сьогодні про таке загадкове явище, як тривога більше ніж 100 чи 1000 років тому? Чи навчились за цей час якось на неї впливати?
Читати далі…
Жак Марі Еміль Лакан (13 квітня, 1901 – 9 вересня 1981) – французький психоаналітик, зробивший значний внесок у сучасний психоаналіз та філософію. Вважається одним з найвпливовіших аналітиків після З.Фрейда. Починаючи з 1953 року і до смерті Лакан проводить щорічні семінари присвячені певній темі, де в усній формі намагається донести до слухачів основи свого бачення психічної сфери людини та можливості впливу на цю сферу з допомогою психоаналізу. Поряд з публічними виступами творчість Лакана формують ряд друкованих робіт, більш структурованих, проте менш зрозумілих для широкого читача. Читати далі…
Переклад Наталії Наливайко.
Протягом багатьох років я спостерігаю онлайн чи очно за супервізійними групами російських психоаналітиків, які живуть та практикують у різних містах, навіть за межами Росії. Це дорогі друзі, а також колеги, які уважно стежать за західним психоаналізом, особливо французьким, багато хто називається лаканістами. Деякі з цих аналітиків ненавидять Путіна і називають його Путлер (Путін + Гітлер), кажуть, що режим слідкує за ними і засуджують вторгнення в Україну. Але не багато з них. Читати далі…