Стаття Сержіо Бенвенуто. Психоаналіз у війні. Дебати з російськими колегами.

Переклад Наталія Налівайко.

Протягом багатьох років я спостерігаю онлайн чи очно за супервізійними групами російських психоаналітиків, які живуть та практикують у різних містах, навіть за межами Росії. Це дорогі друзі, а також колеги, які уважно стежать за західним психоаналізом, особливо французьким, багато хто називається лаканістами.

Деякі з цих аналітиків ненавидять Путіна і називають його Путлер (Путін + Гітлер), кажуть, що режим слідкує за ними і засуджують вторгнення в Україну. Але не багато з них. 28 лютого у мене відбулася зустріч із однією з груп, що діє понад 20 років, для обговорення клінічних випадків. Декількома днями раніше мені надіслали письмовий опис випадку для обговорення на онлайн-супервізії.

Я намагаюся викласти дискусію більш-менш так, як вона відбувалася. Усього було чоловік десять, яких я називатиму за буквами алфавіту. Розмова проходила англійською мовою.

Сержіо Бенвенуто: «Я ознайомився із клінічним випадком. Але перш, ніж його коментувати, я хотів би запитати кожного з вас вашу думку про нинішню війну в Україні».

Деякі учасники спитали мене, навіщо.

СБ: Тому що психоаналіз проводиться не на Місяці, а Землі. Психоаналітик теж громадянин, він живе у суспільстві, в якому живуть його аналізанди. Крім того, я переконаний, як і Лакан, що психоаналіз не є нейтральною технікою лікування, а ґрунтується на етичному підході до суб’єктивності. Психоаналіз — це насамперед етичні ліки, і в цьому сенсі він має політичний вимір. Тому деякі етико-політичні варіанти несумісні з психоаналізом, наприклад, фашизм і расизм».

 

А (керівник групи): «Я думаю, що це не просто війна між Росією та Україною. За цією війною стоять багато західних країн, які використовують Україну для війни з Росією».

B: «Я дивлюся на речі, як психоаналітик. На мою думку, Україна всі ці роки дражнила Росію, поки не отримала те, що хотіла, війну. Я вважаю, що обидві країни цією війною втілили у реальність своє бажання: конфлікт».

СБ: «Ця теза нагадує мені тезу, яку висувають деякі, що у євреїв було несвідоме бажання щоб їх переслідували, бути жертвами. Можливо навіть, що у багатьох євреях є якась пристрасть до віктимізації. Але оскільки Гітлер почав їх переслідувати, а потім винищувати – апеляція до цих можливих несвідомих фантазій стає способом виправдання Shoah (Катастрофи). Порядок аналізу несвідомого та порядок реального насильства мають бути поділені. У разі Голокосту психоаналітик не може чинити інакше, окрім як бути на боці євреїв. І не лише тому, що Фройд був євреєм.

Інший приклад. У нашій практиці ми помічаємо, що в деяких жінок виникає еротична фантазія про зґвалтування. Чи означає ця еротична фантазія, якщо їх ґвалтують насправді, вони не жертви? Жінка, яка має фантазії про зґвалтування саме з цієї причини, може бути набагато більш травмована реальним зґвалтуванням, ніж та, у якої їх немає. Якщо я бачу зґвалтування, я повідомляю про ґвалтівника в поліцію, я не можу брати до уваги мазохістичні фантазми жертви.

Чи було у багатьох українців неусвідомлене бажання воювати із Росією? Навіть якби було, це зовсім не виправдовує вторгнення в іншу суверенну країну, яка точно не нападала на Росію».

C: «Я народився в Україні, і маю родичів і друзів в Україні. Я почуваюся наполовину українкою (українцем?). Але це не заважає мені дивитись на речі і з російської точки зору. Ви згадали про євреїв. В українському гімні є фраза «не померла Україна», коротше, Україну бажають воскресити. Євреї теж хотіли воскреснути у вигляді своєї батьківщини, і, зрештою, у них з’явилася батьківщина, Ізраїль. Але якою ціною! У них завжди конфлікти та війни з сусідами».

СБ: «Ви маєте на увазі, що українці, як і ізраїльтяни, приречені на нескінченні проблеми із сусідами. Але є суттєва різниця: євреї масово їхали до Палестини звідусіль, а українці завжди були в Україні.ИП

Вони не колонізували землю, заселену іншими».

B: «Захід не може звинуватити Росію в нападі на інші країни, враховуючи, що західні країни в останні десятиліття нападали на Ліван, Сербію, Ірак, Афганістан, Лівію… Це логіка сили, яка застосовується до вас, як до нас. Джорджіо Агамбен теж так каже: навіть моральний дискурс є дискурсом влади. Захід не має легітимності читати нам моралі».

З: «Ви, західники, не давали Україні та Росії вирішувати одна з одною свої проблеми, ви вплуталися у конфлікти, які не ваші».

СБ: «Я був серед тих, хто різко засудив англо-американське вторгнення до Іраку 2003 року (Обама, тодішній сенатор, теж голосував проти цієї війни) з тих самих причин, з яких я зараз засуджую вторгнення в Україну. При тому, що я згоден, що є пом’якшувальною обставиною для вторгнення до Іраку (що для мене не знімає звинувачення): це те, що Саддам Хусейн був диктатором, який винищив частину свого народу. При цьому Зеленський не Саддам: він актор, демократично обраний своїм народом значною більшістю голосів. Для інших західних вторгнень, про які ви кажете, я думаю, є більш тонкі причини.

Однак, навіть якщо Захід скоїв жахливі злочини, це не виправдовує того факту, що сьогодні Путін (у перекладі з італ. – Путінська Росія) сама скоює злочин. Це все одно, що сказати: «Якщо мій сусід вкрав у іншого, значить, і я краду»».

D: «Ви зробили з Путіна монстра, ніби він був Гітлером. Ви придумали цапа-відбувайла. Але це ваша фантазія.

СБ: Насправді, коли ми говоримо Путін, ми маємо на увазі політичну лінію. Ми маємо на увазі не психологію людини або навіть людей з її оточення, а політичну дію та бачення, які ми засуджуємо. Коли я говорю, що ми в стані війни, я зовсім не маю на увазі війну між українцями та представниками Заходу з одного боку – і росіянами з іншого. Війна йде у всіх напрямках. Війна — між тими, хто має одне уявлення про політику і свободу, і тими, хто має — інше».

F: «Сам Зеленський публічно заявив, що українські солдати використовують бомби […зі смертоносним та забороненим матеріалом, склад якого я не пам’ятаю – прим. редактора]»

А: «У вас, європейців, є певне уявлення про демократію, і ви хочете нав’язати її всім іншим. Ви хочете експортувати його зі зброєю, як ви це зробили в Афганістані. У нас є певне уявлення про демократію, яке не співпадає з вашим. Але кожен, хто відхиляється від вашої моделі демократії, для вас – Гітлер, негідник. Ви бажаєте нав’язати нам свої принципи. Ми голосували за Путіна вільно, нас ніхто не змушував голосувати за нього».

СБ: «Щоправда, Гітлер теж прийшов до влади в 1933 завдяки вільним демократичним виборам, за нього проголосувало близько половини німців. Але хотілося б зрозуміти, чим ваше уявлення про демократію відрізнятиметься від нашого. Чи ваше уявлення про демократію включає той факт, що держава може вторгнутися в іншу націю, визнану ООН і всіма іншими країнами?»

А: «Але українці завжди були проти росіян навіть під час останньої війни. Деякі, як Бандера, вступили в союз із нацистами та чинили злочини проти мирних жителів. І сьогодні Україна ставить пам’ятники цьому вбивці. Потім, після війни, Бандеру прийняв Захід, саме Західна Німеччина. А скільки інших пронацистських українців…»

СБ (перебиваючи): «Це речі більш ніж 70-річної давності… Ні, моє питання у тому, що ви думаєте про те, що відбувається сьогодні між Росією та Україною. І я хотів би почути кожного з вас, щоб зрозуміти, з ким я працюю».

D: «У мене є друзі та родичі в Україні, які розмовляють російською. Мені розповідають, що навіть у 5-6 років вчителі запитують дітей, чи вони говорять удома російською чи українською. Вони хочуть знати, чи дивляться вони російські програми на телебаченні… Коротше, вони використовують дітей, щоб шпигунити. Вони хочуть нав’язати всім українську мову».

{I: “Я живу у Відні. Усі ЗМІ тут говорять про Україну і нічого – про Росію. Все на боці українців і російська думка ніколи не викладається, ніколи. Це є пропаганда режиму».

СБ: Я не знаю, що відбувається в Австрії.4:16 PM

В Італії буквально вчора ввечері на дебати про війну було запрошено кореспондента ТАРС в Італії, який зміг висловити офіційну російську думку. Вони також взяли інтерв’ю у молодого італійця, який багато років перебуває на Донбасі, щоб воювати із сепаратистами проти України, і каже, що робить це, бо він комуніст… Але вони обоє нікого, на мою думку, не переконали».

З: «До Путіна наша країна голодувала, у нас нічого не залишилося. Після Путіна ми досягли певного благополуччя, нам було повернено нашу гідність…»}

B: «Я розчарований, бо думав, що ви (частково) розуміли російський світ. Мені здається, що ви не розумієте у нас чогось суттєвого. Я голосував за Путіна, я поважаю путінські рішення, я захоплююсь Путіним (він наш лідер)… Я росіянин і приймаю те, що він робить. Чого ви не зрозуміли, то це те, що Путін — це Росія!»

СБ: Гітлер теж говорив, що Німеччина це Гітлер, а Гітлер це Німеччина. Але як психоаналітик я не можу вірити у тотожності і завжди розглядаю ідентифікації – як відчуження. Я віддаю перевагу російським друзям, які засуджують політику Путіна, принаймні, до останнього часу.

Мій батько, який народився 1916 року, завжди був антифашистом в Італії. Коли вибухнула війна проти англо-американців та Рад, він сподівався, що фашистська Італія програє війну, а англо-американці та Совєти – переможуть. Чи він був зрадником країни? Звичайно. Але він не зрадив своїх принципів. Зрештою, сама Італія перейшла на інший бік і стала на бік проти нацистів. Мій батько був дисидентом. І я знаю, що й тут, у Росії, багато дисидентів. Я знаю деяких із них, і вони кажуть, що їм як росіянам соромно за те, що Путін робить із Україною. {600 російських учених та наукових журналістів підписали звернення із засудженням війни в Україні, яке опублікував наш журнал.} Вони взагалі не кажуть, як ви, «Путін – це Росія».

 

СБ: «Дорогі друзі, я запитав у кожного з вас вашу думку, тому що усвідомлюю, що ми перебуваємо у стані війни. А війна — це не несвідомий конфлікт, а цілком реальний конфлікт.

Я не вважаю це західноєвропейською війною проти росіян, зовсім ні! Я бачу в цьому війну між тими, хто вірить у ліберальну демократію, яка є попередньою умовою психоаналізу, та тими, хто в неї не вірить. Здається, я розумію, що ви не вірите у неї.

{І ви всі уявляєтеся мені досить єдиними у цій ідеї.}

 

На даний момент нам не вистачає базових етичних основ, які могли б принаймні на даний момент зробити співпрацю між вами та мною можливою. Оскільки існує етика психоаналізу, існує політика психоаналізу.

 

Якщо хочете, ми можемо відновити нашу співпрацю після війни, я сподіваюся, нетривалої.

 

Але я хочу вам сказати, що мені від цього дуже боляче, і тому, що я вас поважаю і ставлюся з любов’ю, але й тому, що, всупереч популярній думці, ви, росіяни, перебуваєте в набагато небезпечнішому становищі, ніж самі українці! Звичайно, тепер страждають українці, але я боюся, що зрештою саме ви, росіяни, заплатите високу ціну, можливо, занадто високу. Не знаю, чи ви сприймаєте все так само, але я думаю, що політика Путіна наражає вас всіх на серйозну небезпеку. Я не хотів би бачити вас одного разу в становищі німців після 1945 року.

Отже, хоч я невіруюча людина, я хотів би сказати вам щиро: нехай береже вас Бог!»

 

Кінець зустрічі.

 

Ми прощаємось, одні посміхаються мені, інші виглядають розлюченими. Мені здається, що зрештою моя відвертість їх не образила. Адже вони теж згодні: ми воюємо, і не можемо співпрацювати навіть на науковому рівні. Ми по різні боки барикади не тому, що вони росіяни, а я італієць, барикада між тими, хто підтримує політику Путіна, і тими, хто з нею бореться.

Я сказав собі: якщо рівень підтримки путінської політики у Росії серед цих аналітиків такий самий, як і в країні, то підтримка тотальна. Але ми знаємо, що це не так.

Я запитав себе: чи не хотів я нав’язувати їм якось демократичну та ліберальну етику, нашу, без поваги до них? Завжди є етноцентричний ризик. Я уявляю те, що всі в групі могли б подумати про мене: що я зарозумілий представник Заходу.

Що у мене є своє уявлення про політкоректність і що якщо в них інше, то я їх зневажаю і відмовляюся від них.

Чи треба мені робити вигляд, що нічого не сталося, і проводити супервізію як завжди? (Говорити про російського пацієнта, поки що мільйони українців страждають від війни?). Це був би спосіб заперечення реального, хоча психоаналіз народився, щоб ми усвідомлювали реальність.

Я уявляю собі в 1940 р. психоаналітика з гітлерівськими симпатіями, який просив би мене про супервізію: надав би я її? Звичайно, ні. Навіть якщо гітлерівський аналітик не вчинив жодного злочину, а просто дав себе привабити, як і багатьох інших, погоджуючись з ідеями фюрера.

 

Розлучившись із друзями, з якими я щасливо співпрацював багато років, я хотів зробити свій маленький внесок в український опір тим, хто вторгнувся. Я намагався показати їм, що деяких диктаторів не можна безкарно підтримувати. Якщо ви робите певний вибір, то ви повинні заплатити ціну. Навіть якщо ціна мінімальна: залишитись без клінічних супервізій. Ми повинні розуміти, що наш вибір має ціну, навіть якщо ця ціна мінімальна, як у нашому випадку.

 

Звичайно, у кожній культурі є свої принципи, але й психоаналіз заснований на певній етиці. Не важливо, що ця етика народилася на Заході: кожен, хто хоче практикувати психоаналіз, повинен практикувати цю етику. І ця етика полягає в тому, щоб не відігравати (acting out) наші імпульси насильства та гноблення, які, безумовно, існують у кожному з нас. Ми повинні визнати їх у несвідомому, а не здійснювати їх у реальності. Не знаю, західні вони чи універсальні, але ці основні принципи психоаналізу. Інакше вам потрібно зайнятися іншою роботою.

 

Я згадав, як раніше обговорювали випадок, який представлявся психоаналітиком цієї групи. Аналізанд був соціопатом, який торгував наркотиками, і я думаю, що з прибутку від торгівлі наркотиками він також платив за аналіз. Я сказав аналітику, що, на мою думку, вона має встановити як sine qua non (необхідну умову) аналізу той факт, щоб він перестав цим займатися. В іншому випадку, по суті, аналітик користувалася грошима, отриманими від злочину, вона була de facto співучасником. Зазвичай мої пропозиції добре приймаються російськими колегами, але, на мій подив, це не було сприйнято. На їхню думку, питання про те, як пацієнт оплачував свій аналіз, не мало значення.

 

У цьому полягає різниця, яка не в різниці між західною демократією та східною демократією. Психоаналіз — це соціальний зв’язок, і, як і всі соціальні зв’язки, він залежить від етичних принципів, які в основному є принципами Поліса, в якому живуть аналітик та його аналізанди.

Навіть психоаналітик не може бути безпристрасним.

03.03.2023″

 

“Pyschoanalysis in the War. A Debate with Russian colleagues”, European Journal of Psychoanalysis,